ЛАН СИСТЕМС НА HONG KONG ICT EXPO 2014. ДЕ МИ ЖИЛИ? ДЕ І ЩО МИ ЇЛИ?
Оселилися ми в готелі Індіго (Hotel Indigo Hong Kong Island) https://www.booking.com/hotel/hk/indigo.uk.html.
Розташований готель дуже вдало. Від нього до виставкового центру Hong Kong Convention & Exhibition Centre та бухти Вікторія ми, прогулюючись, дійшли за 15 хвилин. За 5 хвилин ходьби від готелю – станція метро Wan Chai. Ще 10 хвилин – і Ви на пристані Star Ferry, від якої поромом можна перебратися на інший бік бухти, у район Kowloon. Район Wan Chai, у якому розташований готель, відомий як місце концентрації різних ресторанів, розважальних закладів та великих торгових центрів. Тож увечері є де погуляти та посидіти.
Персонал у готелі дуже ввічливий, акуратний та досить непогано володіє англійською. Поселили нас швидко. Щоправда, під час поселення сталася одна дрібна неприємність – з кожного зняли по 4 000 HKD як депозит за мінібар. Врахуйте цю особливість під час планування грошей, які треба брати в поїздку.
У готелі та номерах тихо. Всюди ідеальна чистота. У коридорах розставлені вази з апельсинками (дуже зручно, є чим закусити віскар, що залишився від перельоту ☺). Були вражені наявністю в номері всіляких дрібниць для мандрівників. Є абсолютно все – шампуні, зубна щітка й паста, станок і крем для гоління, халати й капці… . У Києві купили перехідники G для англійських розеток, які використовуються в Гонконгу. Виявилося, дарма. У номері вони були. Сніданок у готелі з 6 до 10 ранку.
З готельних визначних пам’яток на останньому, 29-му поверсі Indigo є маленький басейн, який нависає над Queen’s Road East. Підлога та торцева стінка в басейні – скляні. Рекомендуємо хоча б разок зануритися. Прямо коридором від басейну – Sky Bar із непоганим асортиментом алкогольних та безалкогольних напоїв. У барі є невелика відкрита тераса, у якої зовнішнє огородження зроблене зі скла. Щоправда, панорама – так собі: вид на бухту Вікторія перекривають хмарочоси. Зате на терасі можна курити!
Взагалі, куріння в Гонконгу – це окрема тема. Коли ми збиралися в поїздку, то прочитали, що в Гонконгу куріння в громадських місцях заборонене. І це правда. Але є велике «АЛЕ» – на всіх вулицях розставлена величезна кількість попільничок, біля яких можна курити без обмежень. А на Lockhart Road (це місцевий район «червоних ліхтарів» із великою кількістю пабів та нічних клубів), що за 5 хвилин ходьби від готелю, після 21.00 курять просто всюди. Тож для тих, хто не дбає про своє здоров’я, у Гонконгу створені всі умови ☺.
А тепер ми розповімо про те, де в Гонконгу можна смачно поїсти, де влаштувати шопінг і куди піти ввечері повеселитися. І почнемо ми з шопінгу.
Одразу зазначимо: шопінг не був нашою метою в Гонконгу, тому ми, скоріше, розповімо про те, де закупитися сувенірами та придбати щось із речей собі та рідним. І все це нашвидкуруч.
Щодо одягу рекомендуємо «пройтися» до CityGate Outlets. Це той мол із написом «OUTLET», на який ми натрапили при виході з канатної дороги на острів Лантау (див. Частину 4). Подивилися на гігантську статую Будди – та йдіть прямо до CityGate Outlets. Nike, Timberland, Ralph Lauren, Armani, Kookai, Gucci – список брендів, представлених у цьому торговому центрі, можна продовжувати довго. Особисто нас «убив» (у хорошому сенсі) асортимент та ціни в Ralph Lauren (магазин розташований на 4-му поверсі). Просто супер! За 2 години ми «галопом нагребли одягу» собі, дружинам та дітям. Хоча, очевидно, що якщо поставитися до CityGate Outlets ґрунтовно, то цілком можна провести в цьому торговому центрі цілий день. CityGate Outlets – це вдале місце для тих, хто цінує високу якість і любить брендові речі. Як Ви, напевно, розумієте, ціни в цьому молі не найнижчі. Хоча, якщо Ви станете порівнювати їх із цінами в київських магазинах, то ціни в CityGate Outlets Вас ДУЖЕ порадують.
Однак Гонконг – це Китай, а Китай – це батьківщина всього винятково дешевого (але, на жаль, далеко не завжди якісного). Прихильники формату «все за 1 грн» знайдуть у цьому місті щастя, бо вулиці Гонконгу – це один великий ринок Троєщина! ☺
А ось за хорошими підробками та просто якісними речами місцевого виробництва ми рекомендуємо вам їхати в селище Стенлі. Крім одягу, Ви знайдете там досить пристойні витвори мистецтва (живопис, графіка, вироби з кістки та дерева), якісну китайську тканину та нитки, сумки, взуття тощо.
Одного з вечорів ми пішли гуляти Золотою Милею. Так у Гонконгу називається частина вулиці Натан Роуд (Nathan Road, район Kowloon), на якій розташовані ювелірні магазини. З неприємного – дуже багато арабів та індусів, які досить нахабно намагаються «втюхати» туристам швейцарський годинник за $10. Ввічливої відмови вони не розуміють (хоча ми довго й терпляче намагалися пояснити, що годинник нас не цікавить), тому, зрештою, ми змушені були посилати їх прямим текстом. Це діє.
По Натан Роуд ми дійшли до перехрестя з Джордан Роуд (Jordan Road), повернули ліворуч, пройшли три невеликі квартали й опинилися на Темпл Стріт (Temple Street), де розташований один із численних гонконгських нічних ринків. Такі ринки починають працювати годин із 8 вечора та закриваються опівночі. Шум, штовханина, вузенькі проходи, безкінечна кількість розкладок із усіляким дешевим мотлохом. Ми дуже рекомендуємо Вам сходити на нічний ринок Temple Street. Купувати там, на наш погляд, особливо нічого. Зате ми вдосталь насміялися та отримали МАСУ задоволення, купуючи дешеві сувеніри та торгуючись із місцевими за кожен долар.
А ще на Temple Street можна досить незвично повечеряти (із цього місця починаємо розповідати про те, де в Гонконгу можна поїсти?).
У Гонконгу величезна кількість малюсіньких забігайлівок, де можна буквально за копійки купити їжі. Однак, навіть на наш досить невибагливий погляд, санітарні норми в таких забігайлівках, м’яко кажучи, не на висоті. Тільки від одного запаху цих «закладів» Ольга Фреймут, напевно, сконала б на місці ☺. Ми, звісно, не Фреймут, тому залишилися живі, але закушувати в цих забігайлівках ми все ж не ризикнули.
Однак є на Temple Street такі вуличні ресторанчики, у яких можна досить непогано та цікаво перекусити. Уявіть собі стійку з розпеченою металевою пластиною. Поряд, прямо на асфальті, кілька десятків пластмасових тазиків із водою, у яких плаває все, що живе в місцевому морі: краби, камбала, омари, мідії, восьминоги та ще багато незрозумілих риб і ракоподібних, яких ми ніколи в житті не бачили. Підходиш, вибираєш, місцевий шеф-кухар при тобі викладає це на металевий лист, обсмажує та видає на одноразовій тарілочці. Страшенно смачно та прикольно.
Від вуличної гонконгської кухні перейдемо до пристойних ресторанів, де подають традиційні китайські та кантонські страви. Таких місць у Гонконгу досить багато. Більше за інші нам сподобався ресторан «Маска» (Mask of Sichuan and Beijing), про який ми згадували в 4-й Частині. Ідеальне обслуговування, стильний інтер’єр, гарний посуд, багате та зручне (з фотографіями) меню, смачна їжа. Однак і ціни відповідні. Вечеря на п’ятьох обійшлася нам у 3 500 HKD (з чайовими). Щоправда, варто зазначити, що ми абсолютно ні в чому собі не відмовляли. Були й салати, і супи, і м’ясне/рибне, і море пива, і десерти, плюс пляшка місцевої горілки (не пийте – страшна гидота, та ще й дорога).
Як виявилося пізніше, є в Гонконгу й ресторани, у яких одна страва коштує стільки ж, скільки вся наша вечеря в «Масці». Будьте уважні та, побачивши стильний інтер’єр, не поспішайте вриватися й розсідатися за столиком. Подивіться спочатку меню. Ми ледь так не «прокололися». Дякуємо хостес на вході одного з таких ресторанів, яка дуже делікатно попередила нас про вартість вечері.
Від китайських ресторанів перейдемо до європейських. За 2 хвилини ходьби від Готелю Індіго розташований чудовий німецький ресторан «Король Людвіг» (King Ludwig Beerhall, Wan Chai). Відмінний ресторан! Тут Ви можете замовити як традиційні страви німецької кухні, так і скуштувати щось китайське. Господар ресторану, німець, є великим прихильником грушевої горілки. Ціни в «Королі» приблизно такі самі, як у «Масці». Ми скоротали в цьому ресторані два вечори та залишилися дуже задоволені як їжею, так і обслуговуванням.
Отже, Ви непогано повечеряли, та й час уже начебто пізній, але, як це зазвичай буває в поїздках, сну «ні в одному оці», і в голові крутиться питання: «Ну невже цей вечір закінчиться так нудно та безславно?!». Тут ми плавно підійшли до завершальної теми нашої історії про Гонконг – Куди піти потусити?
Якщо Ви живете в районі Wan Chai, вирушайте на Локхард Роуд (Lokhart Road). Це зовсім поряд. На Локхарт шумно та весело. Тільки будьте обережні з місцевими нічними клубами. Більшість із них – це стриптиз-клуб та публічний дім «в одному флаконі» :). Фотоапарати на Локхарт не вітаються, але ми все ж ризикнули зробити кілька фотографій.
«Гуляти» на Локхарт можна до ранку. На вулиці багато маленьких барів. У деяких взагалі немає дверей – між вулицею та баром, розташованим на першому поверсі будівлі, просто немає ні стіни, ні вітрини. Ти йдеш вулицею та «врізаєшся» прямо в шумний та веселий натовп, який п’є, дивиться футбол, сміється або просто спілкується якоюсь, на перший погляд, незрозумілою мовою. Тут немає країн та расових упереджень, а після склянки віскі повністю зникають і мовні бар’єри ☺.
Випили? Трохи розігрілися? Ідіть у бар Amazonia! Знайти його просто: ідете по Lokhart Road до перехрестя з Luard Road, повертаєте праворуч, а далі самі побачите. Гасло закладу «The Party Continues…». І це правда. Бар дуже маленький, із маленьким танцмайданчиком, але від цього він тільки виграє. Тісно, шумно, весело. Тут можна непогано відірватися на танцмайданчику, випити біля барної стійки та «потеревенити» з якимось ірландцем чи американцем про те, як їм там живеться.
Друге місце – не для всіх. Любите та вмієте танцювати «зі смаком» – зазирніть у бар Xperience, розташований на першому поверсі Asia Orient Tower, Lokhart Road 33. Впевнені, що справжні прихильники танго, сальси та румби гідно оцінять цей заклад.
