ЛАН СИСТЕМС НА HONG KONG ICT EXPO 2014. ЯК МИ ДІСТАВАЛИСЯ?
Як ми вже згадали вище, рішення про поїздку на Hong Kong ICT Expo ми прийняли задовго до її початку. Проаналізувавши всі можливі авіаперельоти, обрали Аерофлот (Бориспіль – Шереметьєво – Гонконг). По-перше, це найдешевший маршрут (близько 8 000 грн). По-друге, у цього маршруту виявилися прийнятні, порівняно з іншими варіантами, стикування. Недолік – короткий перший переліт до Шереметьєва (1,5 години), але дуже довгий другий (із Шереметьєва до Гонконгу політ триває близько 9 годин). Як виявилося пізніше, був і ще один недолік – восени 2014-го, купуючи квитки, ми ніяк не очікували, що Росія розпочне проти нас війну. Коли в Криму з’явилися «зелені чоловічки», ми почали серйозно замислюватися про те, щоб повернути вже куплені квитки. Але коли дізналися, яку суму ми втратимо на поверненні, довелося змиритися.
Тим більше, що два інші технічно прийнятні варіанти перельоту мали суттєві недоліки: можна летіти Turkish Airlines через Стамбул (але це у 2 рази дорожче) або Emirates Airlines через Дубай (ціна, як це не дивно, практично не відрізняється від Аерофлоту, але дуже довгі стикування).
Оскільки ми летіли всього на кілька днів і не збиралися залишати територію Гонконгу, візи нам не були потрібні.
У призначений день приїхали в Бориспіль. Вилітали з Термінала D. Вкотре полаяли нашу транзитну зону за відсутність місць, щоб «зі смаком посидіти й почекати», і без особливих проблем стартували на батьківщину «ввічливих» людей. У транзитній зоні аеропорту Шереметьєво, на відміну від нашого Термінала D, багато місць, де можна непогано «посидіти», але є свої недоліки. По-перше, і без того вузькі проходи (ну дуже вже багато магазинів і питних закладів) забиті пасажирами, що снують туди-сюди, та заставлені кріслами. По-друге, відстань між терміналом, у який нас вивантажили, і терміналом, з якого нам треба було вилітати, склала кілометри 2. Оскільки речі в багаж ми не здавали, забіг (внутрішні транспортні засоби в Шереметьєво не передбачені) до позначеного в посадковому талоні гейта змусив нас «трохи» попотіти.
До Гонконгу вилетіли строго за розкладом. Велике спасибі співробітникам Аерофлоту за пунктуальність та якісне обслуговування під час польоту. Особливо порадували монітори, вмонтовані у спинки крісел, із досить пристойним набором музики та фільмів. Тож, у сукупності з мааааленькою пляшечкою віскі та шоколадками Lindt, які ми протягли на борт, політ пройшов відмінно.
Прилетіли в Гонконг. Дорогою до виходу з аеропорту обміняли валюту та купили Octopus Card – місцеву картку для оплати проїзду в громадському транспорті та не тільки. Коштує вона 50 HKD (HKD
– це гонконгський долар, 1 долар США = 7,6 HKD), які автоматично вносяться на Ваш Octopus-рахунок. Дуже рекомендуємо купити Octopus Card та одразу поповнити її ще мінімум на 50 HKD. Якщо не купите Octopus Card в аеропорту – не засмучуйтесь. Картки продаються на всіх станціях метро та в багатьох магазинах.
З аеропорту в місто можна дістатися на таксі, на метро та на автобусі. Ми вирішили не економити та їхати на таксі. Таксі в Гонконгу 3 кольорів – червоні (для проїзду Гонконгом), зелені (їздять у райони, які називаються Нові Землі) та блакитні (для подорожі островом Лантау). Стоянку з червоними таксі знайшли моментально.
Метро в Гонконгу (скорочено MTR, вхід у метро позначається символом, який схожий на літеру «Ж») дуже зручне, і заблукати в ньому практично неможливо – покажчики англійською просто всюди. Навіть якщо не поїдете на метро з аеропорту – обов’язково покатайтеся на ньому просто так. Гонконгське метро – це мрія. Хочемо вірити, що в нас у Києві теж колись буде так. Зручну схему MTR HK та всю інфо про проїзд у метро рекомендуємо дивитися тут.
https://www.travelchinaguide.com/cityguides/hongkong/transportation/subway.htm
Автобусом діставатися найдовше (до City їхати години 1,5), але якщо Ви зумієте зайняти передні місця на другому поверсі (рейсові автобуси в Гонконгу двоповерхові), то отримаєте масу задоволення від поїздки. Схема автобусних маршрутів та інша інфо про міські автобуси знаходиться тут.
http://www.nwstbus.com.hk/home/default.aspx?intLangID=1
Поїздка на таксі до нашого готелю (район Wan Chai) зайняла хвилин 30 і коштувала 500 HKD. Гонконгські таксисти – ще ті «штучки». По-перше, вони не говорять англійською. Принаймні в нас склалося саме таке враження, оскільки після поїздки з аеропорту ми їздили на таксі ще рази 3 чи 4 і для того, щоб пояснити, куди нам потрібно, нам щоразу доводилося показувати картинки в Червоному Гіді. По-друге, у деяких місцевих таксистів і зі сприйняттям картинок не все гаразд. Таксисту, який віз нас з аеропорту, ми дали роздруківку з адресою готелю (китайською!), картою з позначкою його розташування та фотографією центрального входу в готель. І після всього цього він нас висадив біля сусідньої будівлі, сказавши, що це саме те місце, яке нам потрібне. На щастя, речей у нас було небагато, і ми, швидко зорієнтувавшись на місцевості, дійшли до нашого готелю пішки.
